Откажется ли Украина от российского газа
Вадим Дубнов, политический обозреватель РИА Новости, Москва.

Украинская компания "Надра Юзовская" подписала в четверг вечером в Давосе соглашение с голландско-британской Royal Dutch Shell о разработке месторождений сланцевого газа на Юзовском участке в Донбассе и Харьковской области. Размер инвестиций не разглашается, но эксперты оценивают его примерно в 10 миллиардов долларов. Их, как заявил президент Виктор Янукович, присутствовавший на церемонии подписания, Украина сможет вложить в развитие собственной добычи газа. А министр энергетики и угольной промышленности Украины Эдуард Ставицкий пообещал, что через пять лет Украина и вовсе сможет отказаться от российских поставок.

Газовая мечта

Общее украинское потребление газа колеблется около отметки 55 миллиардов кубометров. Через пять лет, полагают эксперты, оно может снизиться до 52 миллиардов. Именно столько по контракту должна закупать Украина в России в год, однако уже в 2012 году она ограничилась, по разным данным, объемом от 27 до 34 миллиардов кубометров. На 2013 год в заявке и вовсе значится 20 миллиардов.

Примерно столько сегодня Украина добывает самостоятельно, и год от года этот показатель не растет. Очень медленно увеличивается добыча газа на черноморском шельфе: в 2012 году она немного превысила миллиард кубометров. В ноябре премьер Украины Николай Азаров заявил о начале поставок в Украину газа из Германии через Польшу в реверсном режиме. Однако и это начинание в техническом плане больше походит на эксперимент. Миллион кубометров в сутки – объем символический, и серьезное его увеличение пока не обсуждается.

Стало быть, поводы для оптимизма министр энергетики черпает в чем-то другом.

Специалисты, терпеливо выслушивая планы украинских чиновников освоить никем пока не доказанные шельфовые триллионы кубометров, давно говорили: реальным газовым ресурсом для Украины может служить так называемый шахтный метан. И, как полагает украинский эксперт Юрий Райхель, именно о нем, в частности, идет речь в договоренностях с Shell – помимо разработки сланцевого газа, по поводу которого и заключено соглашение.

По оценкам экспертов, на Юзовском участке можно добывать от 8 до 10 миллиардов шахтного метана, из которого получается порядка 5-6 миллиардов искомого природного газа. Но есть, как говорят эксперты, и более мощное месторождение – Олесское, на Западной Украине, к которому, помимо того же Shell, проявил интерес и Chevron. Объемы сланцевого газа на обоих месторождениях премьер Николай Азаров оценивает в 7 триллионов кубометров. Иностранные специалисты отзываются более скромно – 1,3 триллиона, что, впрочем, тоже неплохо.

И, наконец, еще один удар по дефициту – сжиженный газ, который, с учетом строящихся мощностей по его приему, должен пополнить газовый запас еще на 5-7 миллиардов. Оставшаяся недостача в энергетическом балансе должна быть, в соответствии с планами, покрыта за счет угля.

Объем компромисса

В то, что Украина на самом деле добьется газовой независимости от России, не верит, кажется, никто – ни Россия, ни Украина, ни мир, в котором Украина намерена найти газовую альтернативу России. При том, что, собственно, ни к одному из перечисленных пунктов претензий нет, по крайней мере, теоретически. Все реально, в США, как говорит Райхель, за последние пять лет себестоимость сланцевого газа сократилась в четырнадцать раз, а технологии получения газа из шахтного метана вовсю используют в Германии.

Смущает наблюдателей другое.

Украинская власть нисколько не скрывает, сколь синхронизирован анонс украинской газовой революции с полемикой, которую Киев безуспешно ведет с Москвой. Как отмечают наблюдатели, Украина, возможно, и отказалась бы от поисков альтернатив, если бы цена газа для нее была если не белорусской в 160 долларов за тысячу кубометров, то хотя бы долларов в 250. Но российский "Газпром", который не боится даже явного снижения европейских газовых запросов, навстречу не идет. Может быть, потому, что не верит.

И, как полагают некоторые эксперты, и российские, и украинские, имеет для этого серьезные резоны.

"Надра Юзовская" контролируется, как и многое другое в Украине, сыном президента Александром, который в своей политико-экономической мощи уже не уступает главным украинским магнатам. О перспективах сланцевого газа ведь в Украине говорили еще при Ющенко, но только теперь Shell и Chevron приступают к конкретному делу с более чем конкретной фирмой. А после казахстанских скандалов, связанных с этими гигантами, кажется, никто не склонен питать иллюзии насчет чистоты и прозрачности бизнеса.

Кстати, многие обращают внимание на то, что ни украинский министр энергетики, ни кто-либо другой из тех, кто готовил соглашение с англо-голландцами, не позволил себе ни одной подробности. Ни про масштаб и график инвестиций, ни про экологическую составляющую, ни про то, в каких долях в соответствии с принципом раздела продукции она будет делиться.

И никто не готов ответить на вопрос, с чего вдруг в Украину, которая отнюдь не считается, особенно в последнее время, самым привлекательным в мире местом для инвестиций, так решительно и так ко времени шагнули гиганты?

Впрочем, и сами украинские чиновники, кажется, не настаивают на том, что программа-максимум рассматривается ими всерьез. И некоторые из них в кулуарах даже называют реальные объемы закупок у России, которыми было бы неплохо в конечном счете, при нынешних ценах (которые, впрочем, несколько падают даже без принципиальных соглашений) ограничиться: 8-10 миллиардов кубометров.

Это, видимо, и есть уровень компромисса, который вполне устроит беспощадно дискутирующие Москву и Киев.

Сумбурні заяви російських чиновників не означають рівно нічого. Крім спроби організувати психологічну атаку на Україну з метою відібрати таку «непотрібну» українську ГТС... З моменту запуску газопроводу «Північний потік» через нього пройшло 1,05 мільярда кубометрів газу, повідомляють російські ЗМІ. Як відомо, Північний потік було запущено 8 листопада минулого року. Отже, за два з половиною місяця – 1 млрд. кубометрів. Такими темпами за рік через Північний потік пройшло б менш як 5 млрд. кубометрів газу. Виходить дуже негусто порівняно зі 104,2 млрд. кубометрів, що були прокачані через територію України минулого, 2011 року, коли Північний потік уже почав працювати. Раніше Газпром планував, що у 2011 році через той газопровід буде прокачано в півтора раза більше газу. За цими ж планами, у 2012 році через Північний потік має пройти лише 10,4 млрд. кубометрів і 37,82 млрд. – у 2013 році. Це прогнози, їхня ціна невелика. Приміром, ще восени минулого року заступник голови правління Газпрому Олександр Медведєв прогнозував, що у 2012 році обсяги поставок газу через Північний потік становитимуть 27,5 мільярда кубометрів. Зараз прогнозують 10,4. Але й це негусто, з огляду на істерики, що їх влаштовували численні політики в Україні після введення Північного потоку в дію. Адже чимало з них криками «усьо пропало» намагалися легітимізувати здачу української ГТС Росії. Одна з головних проблем російського газогону – брак газосховищ, які потрібно орендувати за чималу ціну. Без належного розміру газосховищ по Північному потоку ніколи не пройдуть обіцяні кубометри. Адже утримувати обсяги поставок газу на максимальній потужності трубопроводів неможливо через сезонну нерівномірність. Газпром планує в майбутньому вийти на обсяг газосховищ у 7% від річного експорту (тобто близько 10 млрд. кубометрів). На цьому тлі українські газосховища, розміром понад 30 млрд. кубометрів, виглядають колосальними. Крім того, використання скрапленого газу та відновлювальних джерел зростає в Європі в геометричній прогресії. Завод з отримання скрапленого газу будується (за арабські гроші) навіть у переддефолтній Греції. Газпром змушений реагувати на ці тенденції. Нещодавно він підписав з п’ятьма великими європейськими покупцями газу угоди про зниження ціни на російський газ за довгостроковими контрактами – власне, те, чого домагається Україна. Як пише австрійська преса, знижка сягає 40-50 доларів за кожну тисячу кубометрів в обсягах 35 млрд. кубометрів, тобто становить загалом 1,4-1,75 млрд. доларів на рік. За даними російської газети «Ведомости», між Газпромом і Nord Stream укладено договір, що передбачає певні обсяги поставок газу по трубопроводу, причому незалежно від своїх можливостей Газпром оплачуватиме транспортні послуги. Таким чином, надлишок транзитних можливостей, якого будь-що добивається Газпром, виливається для нього в надлишок витрат. Тим часом від керівництва Газпрому лунають нові чудернацькі заяви. Олексій Міллер Як заявив голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер, будівництво Південного потоку розпочнеться вже в грудні 2012 року, а не у 2013-му, як планувалося раніше. А тим часом у газовій сфері Європи складається цікава ситуація. За підсумками минулого року Європа скоротила споживання газу на 44 мільярди кубометрів – близько 7% усього споживання ЄС. На цей рік очікується надлишок пропозиції газу в ЄС до 60 млрд. кубометрів. Нині газова ціна в США під тиском сланцевого газу (у реальність якого Газпром довго не хотів вірити) та теплої зими впала до неймовірно низьких показників і становила на 20 січня 2,343 долара за MMBtu. MMBtu (показник, розрахований на основі британських термічних одиниць) = 28,26 куб. м.. Тобто за 1000 кубометрів у США нині платять 82,9 долара – значно дешевше, ніж населення самої Росії, не кажучи про бізнес. У Європі газ на спотовому ринку нині коштує близько 300 доларів за 1000 кубометрів. Кому Росія транспортуватиме свій дорогий газ Південним потоком, якщо й Північний потік стоїть на дві третини порожній? Раніше Газпром повідомляв, що Росія має лише нових контрактів на постачання 22 млрд. кубометрів Північним потоком на рік. Якщо ці контракти справді десь існують, то, вочевидь, не стосуються перших років роботи газогону. На додачу глава концерну Олексій Міллер повідомив, що Газпром у найближчі місяці почне розробку техніко-економічного обґрунтування щодо третьої і четвертої гілок газопроводу "Північний потік". Дмитро Медведєв, Ангела Меркель Хоча ще півроку тому канцлер ФРН Ангела Меркель на зустрічі з російським президентом Дмитром Медведєвим заявила, що Німеччина не потребує «надімпорту газу й може обійтися без третьої, четвертої та п’ятої труби Північного потоку». За словами Меркель, дефіцит енергії погашатиметься не за рахунок нарощення імпорту, а за рахунок скорочення витрат і переходу на відновлювальні джерела енергії. Крім Німеччини на півночі Європи, інших великих споживачів немає. Куди тоді йтимуть третя й четверта гілка? У Гренландію – гріти білих ведмедів? Схоже, сумбурні заяви російських чиновників не означають рівно нічого. Крім спроби організувати психологічну атаку на Україну з метою відібрати такий «непотрібний», ну зовсім, зовсім не потрібний їм «музейний експонтат» - українську газотранспортну систему. У своїх знаменитих «Пословицах русского народа» Володимир Даль наводить таку: «В Москве толсто звонят, да тонко едят». Як відомо, приказки – душа народу. А хто знає душу російського народу краще, ніж Даль – датчанин родом України? Схоже, переговірникам з української сторони слід зазубрили напам’ять цю приказку, щоб безпомилково вирізняти такий дзвін.

"Определен срок долгосрочного контракта в 30 лет с началом поставки в 2018 г.

Зафиксированы объемы годовой поставки российского газа в Китай - 38 млрд кубометров с возможностью увеличения до 60 млрд кубометров", - отметил глава "Газпрома" Алексей Миллер по итогам российско-китайских переговоров в Кремле.

"Предусмотрена возможность авансового платежа в счет будущих поставок газа. Стороны планируют подписать юридически обязывающие основные условия контракта в июне этого года и до конца года подписать долгосрочный контракт", - пояснил Миллер.

По его словам, цены на газ определят на основе формулы. Это условие оговорено в подписанном меморандуме.

Меморандум о взаимопонимании между "Газпромом" и CNPC по проекту трубопроводных поставок российского газа в Китай по восточному маршруту подписан в прошлую пятницу.

Миллер подчеркнул, что документ носит стратегический характер. "В соответствии с этим документом стороны определили в качестве приоритетного направления поставок газа из России в Китай восточный маршрут из газопровода "Сила Сибири", - пояснил глава "Газпрома".

"Подписанный документ имеет стратегический и долгосрочный характер, определяет параметры поставок российского природного газа в Китай по восточному маршруту и закладывает основу 30-летнего контракта на поставку газа из России в КНР", - заключил Миллер.