Наконец-то персональная ответственность будет официально зафиксирована.
Осталось самую малость - Выгнать к чертям это правительство!!

А тем временем... каклы готовятся к новому отопительному сезону ... 21-й век же на дворе

На Украине предложили избавляться от берёз, воспринимаемых в качестве символа России
Всякий раз, когда идёт публикация новостей о маразме на Украине, думается, что у маразма этого есть предел. Однако каждый новый день говорит о том, что у украинского маразма предела может не существовать и вовсе. Чтобы в этом убедиться, можно познакомиться с материалом, который представляет портал «ПолитНавигатор». В материале говорится о том, что на одной из полос региональной украинской газеты «Недригайлів сьогодні» появилась статья под заголовком «Долой русские берёзы!»

Авторы материала всерьёз призывают горожан вырубать берёзы, которые у них ассоциируются с Россией, а вместо берёз высаживать «патриотичную» калину.

Из газеты:

Недавно возле Червонослободского сельского совета появилась сосновая аллея. У здания Белого Дома высадили 20 сосен, которые сельскому голове Григорию Сендецкому презентовали меценаты.

Посадкой молодых саженцев занимались сами работники сельского совета, люди от центра занятости, а также помогал Сергей Дудченко.
Раньше на том месте росли березы, но они усохли, поэтому их решили заменить. Да и, наверное, вовремя они усохли. Ведь с недавних пор березы не пользуются уважением среди украинцев, ведь считаются народным символом русских. А учитывая агрессию России, мы их и вовсе возненавидели. Поэтому пусть лучше растут сосны!

А у кого у сельсоветов ещё растут березы, предлагаю заменить их чисто украинским символом – калиной! В сочетании с чернобровцами на клумбе и флагом на сельском совете будет очень колоритно!

ну что сказать, найти крайнего легко... каклы тем же занимаются и поляки у них на все беды один отевет это русские.... так и у баб мужчина виноват во всем! нет уважаемые, раз хочется мужской ласки, то умей пользоваться контрацепцией, а еще лучше ищите спутника ЖИЗНИ, а не спутника вечера.... тогда и предохранятся не придется...
Сам не пользуюсь резинками принципиально - 100% результат контрацепции!!! себе доверяю, резинкам нет....

Іван ФРАНКО

КАМЕНЯРІ

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."

І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.

Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.

І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.

І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.

Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.