Если до 90х годов украина нормально пользовалась русскими и международными названиями то с 90х годов началось активное придумывание укровских слов в музыке,физике и т.д.Отсюда и появились нелепые "жинкознавцы"(гинекологи) и даже стрекоза была названа нелепо и несколько неприлично (залупивка).

Край лукомор'я дуб росте зелений;
Та золотий ланцюг повився навкруги:
Щодня, щоночі кіт навчений
По ланцюгу кружляє залюбки;
Іде праворуч – тихий спів заводить,
Ліворуч піде – казку повіда.
Дива небачені: там лісова людина бродить,
І спить русалка наче немовля;
Там по затьмарених стежинках
Відбилися сліди нечуваних страхіть;
В сирому лісі там хатинка на курячих ніжках
Без вікон, без дверей стоїть;
В примарах там ліси й долини;
А на світанні хвиля лине
На берег дикий між піщаних гір,
Під тридцять козаків завзятих
Сухими з хвиль виходять як брати,
Та ще й дозорець їх морський;
А юний принц неначе мимохідь
Полонить грізного царя; щоб потім вбить
А іншим разом серед хмар перед народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря;
Ніхто не знає скільки часу
В темниці там царівна плаче,
І поки там царівна тужить,
Лише облізлий старий вовк їй вірно служить;
Коли розступляться ліса і світ гудить,
Тоді за мить з Ягою ступа пролетить;
А що там під землею? О-о-о!
Там вурдалак Кощій над златом чахне;
Москальский дух… Там Руссю пахне!
І я там був, і мед та піво пив;
Край моря бачив дуб зелений;
Під ним сидів, та кіт навчений
Насцяв мені на светру, гад.
Але своїх казок мене навчив.
Одну згадав я, добрі люди,

Мій дядько чесний без догани,
Коли не жартом занеміг,
Небожа змусив до пошани
І краще вигадать не міг,
Воно й для інших приклад гожий;
Але яка нудота, Боже,
При хворім день і ніч сидіть,
Не покидаючи й на мить!
Яке лукавство двоязике —
Напівживого розважать,
Йому подушки поправлять,
Журливо подавати ліки,
Зітхать і думку берегти:

А давайте мы запретим Огинского потому что он был русофоб.И запретим исполнять его Полонез.Но слава Богу мы не такие идиоты как укропы.Ненависть проходяща а музыка вечна!