Донці задали в школі написати байку. Я все розумію, але мені цікаво, сам вчитель зможе написати байку, або хочь якийсь віршик. Ну, я же не залишу доню з цією бідою)) Байка від татка)) Як раз наберусь досвіду) ЛИСИЦЯ ТА ВЕДМІДЬ. Лисиця в школі рідну мову викладала. Читала дітям рими, ямби і хореї Та знакам пунктуації навчала, Та іншій непотрібній ахінеї. І ось одного четверга Прийшла до школи в настрої смурному Бо розболілись шия, та нога, І задала на вихідні додому Таке ось завдання: Щоб діти байку написали. Сама ж в суботу з самого рання На дачу до приятельки помчала. Шашлик, гамак, співали, їли, пили. Одраз підлікувала шию й ногу. І вихідні так швидко пролетіли. А ведмежа в суботу кличе тата на підмогу. Лише прокинулось - відразу: «Батьку, Нам задали уроків купу, А тут ще наказали написати байку А я не вмію, в мене просто ступір». Ведмідь потилицю почухав, Взяв аркуша, перо, чорнило. Напхав собі побільше вати в вуха, Щоб муза з голови не полетіла. Два дні пройшли в страшенних муках, Не їв, не спав, не грав у доміно. Так і ходив весь час в піжамних брюках Ні бокс не подивився, ні кіно. Все пір’я видрав з гусака, Але ні слова написати він не зміг. І в понеділок, видравши дубка, До школи він побіг. Схопив лисицю, посадив за парту, Під ніс підсунув аркуш, олівець. І каже: «Написати байку варто, Даю годину часу, чи тобі кінець!» Через годину отака картина: Сидить лисиця не руда, а сива. Від олівця зосталась половина, А аркуш чистий, як зимова нива. І каже вчителька: «Нічого я не вдію, Не напишу я байку…бо не вмію». Мораль цієї байки зрозуміла: Не треба вимагати від дітей, чого сама не вміла.