Эх, все, как всегда.

"Рука Москвы"

Морква на городі,
У саду бджола.
Жаба на болоті
Крила розвела.

XOче полетіти,
Тихо каже `Ква!`
Але в небо взмити
Не дає Москва.

Знають, знають хитрі
Кляті москалі
Те, що у повітрі -
Жаби - королі.

Що, розкинув крила,
Мов зелений птах
Цілий день парила б
Жаба в небесах.

Що могла б дістати
Навіть до зірок,
Що створив літати
Жаб зелених Бог.

Але щось тримає,
Тягне до трави.
Жаба точно знає –
То рука Москви.

В ній залізні пальці,
Як кільцем взяли.
І трима за яйця
Жабу москалі.

Кажуть, що не треба.
Кажуть: `Ти – лайно!`
Але цілить в небо
Жаба все одно.

I Xоча минають
Ці тяжки часи,
Досі заважають
Жабі руські пси.

Годі, кляте стерво,
Золота Москва,
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива!

Жаба ще порине
В синю далечінь,
Бо немає нині
Краще жаб створінь.