Для свидомого Матроскина
"Морква на городі, У саду бджола. Жаба на болоті Крила розвела.
Хоче полетіти, Тихо каже “Ква!” Але в небо взмити Не дае Москва.
Знають, знають хитрі Кляті москалі Те, що у повітрі Жаби – королі.
Що розкинув крила, Мов зелений птах Цілий день парила б Жаба в небесах.
Що могла б дістати Навіть до зірок, Що створив літати Жаб зелених бог.
Але щось тримає, Тягне до трави. Жаба точно знає – То рука москви.
В ней залізні пальці, Як кільцем взяли. І трима за яйця Жабу москалі...
Кажуть, що не треба. Кажуть: “Ти лайно”. Але смотрить в небо Жаба все одно.
I хоча минають Ці тяжки часи, Досі заважають Жабі руські пси.
Годі, кляте стерво, Золота Москва Жаба ще не вмерла, Жаба ще жива.
Жаба ще порине В синю далечінь, Бо немає в світi Краще жаб створінь."