ДИВИТИСЬ Громадське ONLINE

Крим. Рідні кажуть, щоб я збився з теми і не писав подібних постів. А я сьогодні кілька годин провів за кермом і мав час трохи подумати. І надумав собі наступне. Крим колись повернеться. Але коли і як – ось питання. Переконаний, що ближчими роками про АРК в складі України можна забути. Треба дочекатись, як мінімум, смерті ВВП. Він же не вічний. Але й після його смерті Крим не повернеться. Я переконаний, що нам потрібно чекати довше. Рано чи пізно Російська імперія затріщить по швах. Це неминуче. Так само, як розвалилась царська Росія, як рухнув СРСР. Коли це трапиться? Один Бог знає. Думаю, аналітики різних мастей краще спрогнозують. Проте, в один прекрасний момент все трапиться. Відвалиться Кавказ. Китай відтяпає своє. Японці заберуть Курили. Казань скаже своє слово. А мавп з гранатою (читай – людей з доступом до ядерної кнопки) куплять Штати. От саме в цей момент, коли Імперію будуть роздирати, ми, під шумок, і повернемо собі анексовану територію. Але проблема буде в наступному. Впродовж 23-х років незалежності жоден(!!!) президент не зробив нічого, щоб Крим став українським. Кравчук не встиг злякатись, Кучма розрулював питання місцевих еліт, Ющенко був для кримчан , як червона шмата для бика. Яник взагалі перевершив усіх, насадивши по Криму хлопців з Донбасу, притиснувши місцевих до нігтя. Нашим керівникам не вистачило мозгів і бажання зробити Крим українським. Київ перся в Автономію із законами, з українізацією, з чорт знає чим, замість того, щоб піти туди з ГРИВНЕЮ. Як можна чекати лояльності від регіону, в якому мер Москви будує житлові квартали, університети і культурні центри, а Київ з діловодством українською мовою. Я не кажу, що не треба було. Треба було і так має бути! Але в балансі. Кнут і пряник. Кнут Криму давали, пряник – ні. А ще гірше – взагалі нічого не давали, ні кнута ні пряника. Я особисто знаю, що немає нічого гіршого ніж ігнорування та байдужість. Любіть мене, ненавидіть – це стосунки. А байдужість мене убиває. Крим пустили «на самотек». От і отримали. Так от. Коли років через 40-50 ми повернемо Крим, там уже виросте 2 покоління людей вихованих не під українським протекторатом, а під ковпаком кремлівської пропаганди. І от тоді, українська армія буде реально сприйнята, як окупаційна. І, замість повернення своїх територій, ми отримаємо неспокійний регіон в складі України. Що його робить? Все, що можна для того, щоб українське зерно в кримських степах не засохло, а й далі пускало паростки. Тотальна підтримка татар. Лояльність до школярів, які хочуть поступати в українські ВНЗ. Виплати матерям за народження діток. Фінансова підтримка всіх, для кого синьо-жовтий прапор – не пусте слово. І, бажано, робити це на контрасті з тими, хто зараз упивається ейфорією від приєднання до Росії. Кістьми треба лягти, але це зробити. Щоб той, хто залишився з нашим паспортом мав те, чого не може мати кримчанин з російським. Щоб був у них жаль, від того, що пішли. І коли, в якийсь момент, постане питання повернення Криму до України, щоб тамтешній люд сам хотів отримати ті блага, яких не має під російським протекторатом. Тоді буде легше. Останні 2 місяці по інету ходить ролик з моїм пророцтвом «Страшний сон Олега Тягнибока». Так от. Я не пророк. Але знаю чітко, що Крим повернеться до України ще за мого життя. Не знаю, чи буде ще моя мама, щоб знову звозити її в Саки на лікування, але внуків у Євпаторію точно завезу. Тролі, можете пінитись! Слава Україні!

Этот пост появился на сайте аэродрома Бельбек. Началось все 21 марта вечером. Поступили звонки от самообороны с информацией, что в 6 утра 22 марта будет штурм части. Штурмовать предполагалось самообороной и казачками. Никаких дополнительных указаний сверху не поступило, поэтому личный состав готовил...

В Виннице люди в форме УПА потребовали от имеющих российские паспорта пассажиров поезда Москва-Кишинев сдать деньги