Есть на сегодня и хорошие социологические новости. Даже очень хорошие. Во всеукраинской панели доля "5 канала" прыгнула с обычных 0,8 - 0,9% до 8 - 9%, опередив "Интер". "24 канал новин" также вырос в доле на порядок, с 0,2 до 2,2%. Таким образом, суммарно каналы, которые транслируют исключительно новости Майдана собирают аудиторию сопоставимую с СТБ - лидером телесмотрения. И это, подчеркну, не Киев, а Украина в целом. И это говорит о том, что страна перестает быть инертной. Она все активнее включается в происходящее, и пропитывается духом Майдана. и, кстати, Россия упала в десять раз, ОРТ и НТВ примерно раз в пять. Рассвет уже очень близок.

Анатолій Гриценко, інформує що він щойно говорив з Дмитром Булатовим. Головне, живий! Усі ці дні його катували, різали, розпинали. Каже, росіяни. Деталі розповість сам, пізніше. Усе тіло болить, з порізаного вуха ллється кров... Але духом сильний! На слова підтримки бадьоро відповів: Слава Україні! В тяжкий час я мріяв, що вирвуся і ми з Вами, Анатолію Степановичу, сходимо разом на рибалку! Тепер напевно сходимо) Зараз Дмитро знаходиться в клініці Борис

Кто такие «бендеровцы» и почему их надо убивать? (адресовано жителям России и тем, кто ни разу не ездил на Западную Украину) Несколько лет назад, меня из Одессы пригласили встречать Рождество во Львове. Приняв приглашение, я взял своих абсолютно русскоговорящих домочадцев – жену и сына, я отправился на «западенщину», как принято у нас называть тамошние земли. По роду службы в милиции (я к тому времени уже до подполковника дослужился), я довольно-таки часто в последние годы бывал на Галичине, а вот жена ехала туда впервые, не скрывая своей опаски. Только день мы провели в самом Львове. Уже к вечеру нас посадили в машину, сказали, что «Різдво треба зустрічати у селі…», и повезли куда-то по заснеженной дороге на запад области. Через пару часов мы были в маленьком районном центре – Рудки. В центре села, на одной площади, мирно уживались три старых храма, трёх основных христианских конфессий и большой монумент «Борцям за волю України!». На мраморных досках портреты Бандеры, Коновальца, Шухевича и списки всех односельчан, погибших с 1942 по 1947 года. Много имён… Наверное, человек 30-40. А ещё списки арестованных уже после войны. Памятник был ухоженный: дорожка от снега очищена, новенький венок и даже букетик живых цветов. Когда я повернул голову направо, я увидел метрах в 15-ти памятник советскому воину. Такой - стандартный, какие стоят почти в каждом населённом пункте нашей большой, бывшей Родины – белый, гипсовый солдат в плащ.палатке, с автоматом на груди. Вокруг него тоже был убран снег и лежал красивый венок. На мой немой вопрос, мой львовский друг проронил: «А как иначе, если у нас половина дедов там, а другая там воевали. Это в Киеве нас делят, а тут нам делить нечего». Потом было Рождество, бесконечные визиты к незнакомым, но очень добрым и щедрым людям, тщетные попытки моей жены запомнить хоть что-то из бесчисленных Рождественских Галицких пословиц и колядок. И на прощание фраза-напутствие от старого галичанского деда: «Саша, ти там своїм передай, що ми тут є нормальні. Що вони нас ділять?!?» После этого я посетил почти все украинские музеи истории ОУН-УПА. Я собрал внушительную библиотеку по этой теме. Как профессиональный военный историк, выросший в СССР, я «академически изучил тему»… Не думаю, что эта моя деятельность очень бы порадовала двух моих дедов. Они оба прошли Великую Отечественную от сорок первого и до сорок пятого (нет, даже до 1946 – дед по матери, закончил войну в Манчжурии, уже победив Японию). Но мне кажется, что я этим, никоим образом, не оскорблял их память. Я просто попытался понять, понял, и максимально просто, делюсь своими знаниями с вами, дорогие мои россияне. Постарайтесь и вы понять логику и поступки, тех 17-ти – 19-ти летних пацанов, чьи имена были выбиты на мраморных досках обелиска села Рудки… В сентябре 1939-го, Красная Армия пришла, с так называемой «освободительной миссией» на, тогда ещё, польские земли. Галичане смотрели на советских солдат так же, как если бы по их сёлам маршировали индийские сипаи или южноафриканские буры. Скорее с настороженным интересом, чем с враждой или радостью. А потом началось то, что уже испытали на себе жители восточноукраинских областей, да и всей необъятной РСФСР: коллективизация, раскулачивание, НКВД, чистки среди интеллигенции и священников, отправка цвета нации в Сибирь, и ещё много всего, что ни как не ожидали от «освободителей». Так прошло полтора года… Всего полтора года! И началась новая война… и очень быстро пришли немцы…. Вот вы боитесь сегодняшних немцев? Респектабельных, ухоженных, адекватных жителей Евросоюза? Нет? Наверное, ТЕХ немцев, большинство населения, не пропитанного большевистской пропагандой, (а, как тут - всего за полтора года пропитаешь!) воспринимали так же. И потому, немцев уже встречали, как действительных освободителей от «красной чумы». (Да простят меня мои деды–коммунисты, настоящие коммунисты, а не эти новоиспечённые и продажные, которые сидят на пайке регионалов в нашей ВР). И протягивали галичане немцам возле Львовской ратуши хлеб-соль, и очень быстро сформировали два украинских батальона – те самые – знаменитые «Нахтигаль» и «Роланд». Историк не имеет права говорить в сослагательном наклонении, но мне кажется, что если бы не идиотско-маниакальная нацистская теория, то взаимоотношения между немцами и украинцами (и не только западными) в 1941-42 годах развивались бы совершенно иначе… Но Гитлер был параноиком и маньяком, и СС вместе с гестапо, очень скоро сделали так, что у тех самых парней с обелиска, стало меняться отношение к своим новым друзьям. А потом они их и вовсе, вычеркнули их из списка своих друзей, «взяли рушниці та подалися до лісу». Не буду утомлять вас цифрами о количестве взорванных мостов, убитых немцев и боевых операциях, проведенных отрядами бандеровцев с 1942 по 1944. Поверьте, мне как историку, который имел возможность работать в Центральном архиве СБУ, что для партизанских подразделений, которые действовали в полной изоляции, без чьей-либо внешней поддержки, это более чем серьёзные факты. Не зря, в американских военных учебных заведениях именно опыт УПА изучается до сих пор, как классика партизанской и подпольной деятельности. Короче, немцам от них досталось. Но победить сильнейшую на тот момент армию Европы и освободить свою Родину-Украину, они физически были не в состоянии. А потом, в 1944, туда снова пришла Красная армия. И тогда эти, уже хорошо подготовленные ребята, стали бороться с тем «злом», которое они уже познали ещё в 1939. И боролись до последнего бойца, в прямом смысле этого слова: (последние очаги сопротивления были окончательно подавлены только к середине 50-х). По злой иронии судьбы, а скорее по точному политическому расчёту Сталина, подразделения войск НКВД формировались в основном из славян. Вот и убивали там украинцы друг дружку, добрый десяток лет. И до сих пор, помнят об этом (а некоторые, с обеих сторон, ещё и умудряются гордиться этим фактом). Сейчас на Майдане плечом к плечу стоят внуки тех, кто сражался против немцев, а потом против «советов» - в армии УПА, и тех, кто с Красной армией дошёл до Берлина. Очень может быть, что с 1944 по 1951 в Карпатских горах, деды парней, которые рядышком греются у костра на Майдане, стреляли друг в друга. Но уже два месяца, как эти хлопцы и девчата перестали «полоскать» эти замшелые обиды. Они вспомнили, что от Луганска до Ужгорода, и от Чернигова до Севастополя – мы один НАРОД. Мы не «западенци», и не «даунбасцы», не «бырыги-одесситы», и не «рогули-винничане», не «хохлы», и не «москали» - МЫ – УКРАИНЦЫ! Свободный, красивый, умный и трудолюбивый НАРОД!!! Который, волею судеб и горстки подонков, оказался в большой беде – на грани уничтожения Родины. Теперь цена стойкости Майдана – существование цельной и свободной Украины. И дай нам, Бог: терпения, стойкости и мудрости, выстоять и победить. Нам это нужно, как в 1941 под Москвой, как в 1942 под Сталинградом, как в 43-м под Курском. Победа нам нужна, чтоб наша страна БЫЛА! Теперь уже так стоит вопрос. И я хочу, чтоб от Донецка до Львова мы помнили, что мы УКРАИНЦЫ, и у нас не будет другой УКРАИНЫ!!! Нас родила эта земля, и не дай Бог, начнётся гражданская война, то зарывать мы будем друг дружку, в эту землю. Не надо удобрять кровью наши чернозёмы!!! Россияне, украинцы, ЛЮДИ! Нам очень нужно победить банду. А потом самостоятельно выбрать себе нормальных лидеров (из кировоградцев, днепропетровцев, тернопольчан, львовян, донбасцев, крымчан… - из хороших, нормальных людей) и просто ЖИТЬ. Всё это надо сделать ради всех нас, ради наших детей и ради тех, чьи имена выбиты на обоих обелисках с.Рудки Львовской области (и остальных таких памятниках от Сталинграда до Берлина). З.Ы. А «БЕндеровцы» - это жители города Бендеры (есть такой небольшой уютный городок в Приднестровье). ;-) И за что их надо убивать, я так вам так и не объяснил, простите. Ваш Бабич Александр – украинец.

Внимание всем, кто может помочь, поступила информация: Информация по Запорожью: всех кого запаковали на майдане 26 числа, возле майдана, по дворам словили, в 5й больнице, в ТЦ, вытаскивали из машин, итд Они находятся в угро, их всех пресуют. Не дают спать. Достаточно жёстко выбивают признание, заставляют подписать показания. Отказали в свидании, и звонках. Всем кто от 18 лет шьют 347 статью от 2-15 лет. Среди тех кого захватили, много посторонних людей. Их хватали просто потому что попались под руку. Есть несколько детей 13-15 лет. С ними обращаются так же как и с другими задержанными. Родителям детей не сообщали о том где их дети. Они сутки их искали. Часть детей точно случайные, их схватили на остановке, они ждали маршрутку. Родителям разрешили присутствовать на суде, и всё. Так что в Запорожье отрыли 1й украинский конслагерь...

УВАГА - ШУКАЄМО ЛЮДИНУ Зорян Шкиряк Перепост! Друзі, наш друг і побратим, справжній український патріот Юрій Андреєв не виходить на зв,язок. В останнє бачили його на Майдані вчора ввечері. Якщо є якась інфа пишіть-дзвоніть. Телефони Юрка мовчать. Оскільки він був активістом Майдану, не виключено, що міг стати об'єктом переслідування, викрадення та нападу з боку представників терористичного режиму. Якщо є якась інфа пишіть - дзвоніть. Сподіваємось, що все буде добре.

Якщо президент, який "не має жодного впливу на депутатів", прибув до ВР, щоб підтримати позицію народу (у що слабо віриться) і забезпечити голосування депутатів від ПР, то це одне. А якщо для того, щоб вчерговий раз приборкати непокірних "регіоналів", яких уже не контролюють смотрящі за ВР, то, боюся, що кількість вимог з боку опозиції від цього лише збільшиться. А це: 1. Дострокові вибори президента, про що поки політики дуже обережно мовчать, але народ кричить на повний голос. 2. Звільнення Тимошенко і ще багато речей, які можуть здатися Януковичу неприємними.

Почалося. В Україні ще не домовилися, а Путін уже пішов у наступ: знову блокують перевізників і погрожують переглянути умови кредитування. Для Януковича це повинно стати останнім китайським попередженням – ніякої дружби і захисту від Москви не буде. Тому, якщо він хоче зістрибнути з російської голки – зараз для цього є усі умови. Потрібно віддати опозиції уряд і повноваження на поновлення переговорів з ЄС. Це єдине спасіння для України, а для Януковича – можливість вирватися з теплих обіймів Путіна і його кума (мабуть знаєте, Президенте, хто є ще в цій компанії і як вас всі троє люблять). Спішіть.(

А тепер серйозно. Без негайного повернення до Конституції 2004 року, рішенням парламенту у вівторок, і позачергових бодай парламентських виборів на пропорційній основі за новим законом і з новим ЦВК, жодні домовленості не мають сенсу. У Януковича в руках генпрокурор і більшість. За таких умов при наявній Конституції прем"єр - хлопчик для биття, про гуманітарного - взагалі промовчу. Гарантій для учасників протестів - нуль. Єдина гарантія - "злив" опозиції у разі згоди отримати посади на фоні вбитих, заарештованих і покалічених. Януковичу пора усвідомити - він має справу не з опозицією, а з народом.

Якщо слідувати цивілізованій практиці світу, то Яценюк пропозицію Януковича повинен прийняти лише за наступних умов: 1. Повна і безапеляційна амністія активістів спротиву; 2. Реальні повноваження прем'єра на формування уряду для подолання політичної кризи; 3. Згода президента Януковича на неучасть в виборах 2015 року; 4. Відновлення Конституції 2004 року, тобто парламентсько-президентської форми правління; 5. Наділення прем'єра повноваженнями на негайне підписання Угоди про Асоціацію. Лише в такому випадку пропозицію Януковича можна буде назвати перемогою здорового глузду, заради майбутнього українського народу.

На сьогодні очевидним і неспростовним є факт, що Україна охоплена протестом мільйонів людей проти діючої влади. Хвиля масових виступів накриває країну, щодня виникають нові вогнища народного опору. Напруження вже не зростає – воно максимально високе. Влада затято опирається волі народу. У хід пішла зброя і терор. Людські жертви – це криваве свідчення того, що режим не збирається здаватися і тим більше – слухати українське суспільство. Україна – за мить від запровадження надзвичайного стану. Його невідворотність зрозуміла усім патріотам, які по всій країні захищають свободу і гідність Українського народу. Так само не виникає сумнів готовність влади заради власного збереження залити кров’ю багаття протесту у Києві та інших українських містах. У цій ситуації Майдан вже сьогодні має делегувати свою волю очолити протест єдиному опозиційному лідерові. Більше того, цей лідер зобов’язаний, спираючись на волю і силу революційного опору, прийняти на себе всі зобов’язання з організації і ведення протестних дій. Інакше йому нічого робити серед тих, хто ціною власного життя готовий захистити Україну. Якщо не впорається - народ висуне іншого. Але головне зараз - не зволікати. Вважаю, що цим лідером повинен стати Віталій Кличко. Дискусії тут зайві і лише грають на руку режиму, віддаляючи мить нашої спільної перемоги. Заперечувати проти цієї кандидатури – значить піти проти волі сотень тисяч людей, які хочуть бачити на чолі свого громадянського спротиву єдину авторитетну і потужну фігуру. Значить – програти і приректи тисячі людей на винищення і довгі тюремні строки. Настав час дій!

У ці хвилини на територію Загону технічної служби Державної служби з надзвичайних ситуацій на вулиці Івана Кудрі, 11 стягується техніка з усіх сусідніх областей. Уже зараз там знаходяться 3 трактори, 7 екскаваторів, 8 МАЗів і два ЗІЛи-131 без номерних знаків. Є інформація, що техніку будуть звозити всю ніч, а вранці очікують аналогічні колони з Чернігівської області. "Запобігти. Врятувати. Допомогти." - це гасло кожного рятівника. Але уся ця техніка звозиться не для порятунку людей, а щоб допомогти владі боротися з власним народом і барикадами на Майдані Незалежності. Я звертаюся до офіцерів, рятівників, усіх з ким працював у МНС. Ми з вами йшли разом не один рік, багато з вас знають мене особисто. Хлопці, не дайте цій техніці виїхати за територію Загону. Усі ці роки ви були героями, коли рятували людей. Зараз ситуація вимагає від вас знову ними стати і не застосовувати важкі машини проти мирних громадян. Як би на вас не тиснули - знайдіть у собі сили не зрадити нашому гаслу!

"Коли демократично обраний президент застосовує кулі проти власного народу у столиці країни, це означає лише одне : застосування сили це його єдиний шанс лишитись при владі" - пише Forbes. Слідкуйте за оновленнями нашого блогу "СВІТ ПРО КРИЗУ В УКРАЇНІ" : http://ukrainian.voanews.com/contentlive/liveblog/1835259.html

ПРОМІЖНИЙ ЗВІТ про перші дні діяльності Системи колективної безпеки учасників Євромайданів - Мережі СВОЇ. Систему активовано 18 січня, напередодні віче 19 січня. Станом на зараз у мережі перебуває 933 активістів та громадян, найбільше тих, які беруть участь в #Євромайдан За перші чотири дні інцидентів з учасниками мережі не було, всі повернулися живі та здорові з ВІЧЕ. Учасники, які відвідували Майдани, сутичку на Грушевського, громадсько-політичні заходи протягом 18-21 січня тощо, перебували в безпеці та зв'язку з системою за допомогою чергових телефонів. 20-21 січня також до нас зверталися люди, які повідомляли про пересування "тітушок" та місця перебування затриманих протестувальників. 20 січня ми знову отримали фінансову підтримку, зокрема вдалося поповнити матеріальний фонд системи: придбано гучномовець та блоки живлення. Враховуючи, що в ці дні організаційний ресурс СВОЇх був здебільшого вільний, штаб долучився до підтримки та звільнення журналістів Радіо Свободи, проведення рейдів по районних відділках міліції Києва, надання правової допомоги студентам Карпенка-Карого, яких було затримано на Контрактовій площі, детальніше про це: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=194982137363381&id=180370352157893&stream_ref=10 Руслан Рохов, відповідальний за координацію системи від Сила людей

Нам пишуть про такий випадок: В гіпермаркеті "Епіцентр" на м. Позняки, вул. Григоренка, 40 стоять працівники правоохоронних органів на вході. Хотіли затримати хлопців, але тим вдалося втекти. Підозрюю, що беркутівців поставили на охороні будівельних гіпермаркетів, щоб люди не купували протигази, каски та інше будівельне приладдя. Будьте обережні!