Морква на городi,
У саду бджола.
Жаба на болотi
Крила розвела.
***
Хоче полетiти,
Тихо каже «Ква!»,
Але в небо взмити
Не дає Москва.
***
Знають, знають хитрi
Клятi москалi
Те, що у повiтрi
Жаби - королi.
***
Що, розкинув крила,
Мов зелений птах,
Цiлий день парила б
Жаба в небесах.
***
Що могла б дiстати
Навiть до зiрок,
Що створив лiтати
Жаб зелених Бог.
***
Але щось тримає,
Тягне до трави.
Жаба точно знає –
То рука Москви.
***
В ней залiзнi пальцi,
Як кiльцем взяли.
И трима за яйця
Жабу москалi...
***
Кажуть, що не треба.
Кажуть: «Ти лайно».
Але смотрить в небо
Жаба все одно.
***
I хоча минають
Цi тяжки часи,
Досi заважають
Жабi руськi пси.
***
Годi, кляте стерво,
«Золота Москва», -
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива!
***
Жаба ще порине
В синю далечiнь,
Бо немає нинi
Краще жаб створiнь!