МЕР ЖИВИЙ!
Свято! Свято! Спозаранку
Визираєм крізь фіранку
Влада Міста – не «pro forma»,
Розпочала тут реформу!
Новий рік – велике свято,
Узялися всі завзято
В Місті рух перекладать,
Та маршрути торувать.
Вулиці усі широкі,
Геть передані “Черокі”,
“Мерсам”, “Маздам” і “Лендам”,
Ну а мешканцям – “Не дам,
Їздити як звично стало,
Щоб не наростало сало
У звичайних співкраян”, –
Повелів так Мер наш мужньо,
Запросивши бражку мужню
Техніків, що як на гріх
Франко-німцями нарік.
Хлопці мислили глобально,
І відкатно, й актуально,
І накреслили умить
Те, що серце звеселить.
Всі старенькі гробовози,
Що не терпіли морозів
І жарких температур
Переклеїли в гламур
Кольорових етикеток,
Із малюнками шляхів,
щоб обрати, що схотів.
Щоб на свято було файно,
Весело і життєдайно,
Всі ті схемки друком дрібні,
З інтернетом не подібні,
І відмінні від газет.
От розважився фацет!
Всі маршрути, що фатальні,
Обізвали “радіальні”,
Ну а ті, що вкрай “фігові”,
Називаються “хордові”.
Розібратися щоб в тому,
Як добратися по Львову
Треба дзбан перехилити,
А ще добре закусити,
Поки ж в горлі деренчить –
Політехніку скінчить.
А поки крізь вирви й ями,
Повз облущенії брами,
Мов забуті волоцюги,
Як коти побиті й псюги,
Йдуть щасливії львів’яни
Кажуть: “В нас не все погано!
Хоч кишені в нас неповні,
Та в спортивній будем формі,
Головне ж щоб магістрат
Не зазнав важезних страт,
І для руху в місцях людних
Мозку дуже не утруднив,
Бо турбує нас найбільше
ЄВРО – Мера серцю ближче.
Можем жити без доїздів,
Чистих вулиць і під’їздів,
Без бруківки і зарплат –
Кожен цьому тільки рад.
Вже нема й міліціянтів –
Миру й спокою гарантів,
А керують водії –
В них закони вже свої”.
Мер їм владу передав,
і львів’ян тим налякав.
З Новим роком, кажуть люде,
Мера в нас уже не буде!
Як сказали шофери,
Що на святі шафери –
Їхня влада, “криша” й каса
Мер у Львові – мертва маса.
Тут, нарешті, попри свято
Закотив до магістрату
Авто – мерів “Мерс” новий. –
Слава Богу, Мер – живий!...