Народився в багатодітній сім’ї. 1968 закінчив восьмирiчну школу та вступив до ПТУ № 76 в місті Слов’янськ Донецької області. 1969 взяв участь у конкурсі художньої самодіяльності між училищами, де завоював звання лауреата. 1972 Бобула призвано до лав Радянської армії. Під час служби їздив із концертами по військових частинах. Став лауреатом Конкурсу військової пісні. В журналі «Військо України» опубліковане інтерв’ю заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова з Іво Бобулом про роки військової служби видатного співака. 1979 Бобула запросив композитор В. Громцев у ВІА «Море» Севастопольського відділення Кримської державної філармонії. 1980 — робота у ВІА «Черемош» Чернівецької обласної філармонії. 1981 переведено солістом ВІА «Жива вода» Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в колективі записав першу платівку з піснями композитора Л. Дутківського, які потім стали шлягерами: «Якщо любиш, кохай», «Зоряна ніч», «Краю мій, край», «Я побачив гори». 1984 працював у Тернопільській філармонії солістом та керівником ВІА «Віватон». Від 1997 — соліст Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в цих колективах узяв участь у багатьох конкурсах та фестивалях. 1980 — конкурс «Молоді голоси» (Тернопіль). 1982 — конкурс на найкраще виконання пісень країн соціалістичної співдружності (Ялта); 1983 — Конкурс радянської пісні (Сочі). Багато пісень з репертуару Іво Бобула стали народними шлягерами: «Душі криниця», «Місячне колесо», «Якщо любиш, кохай», «На Україну повернусь», «Скрипалю», «Одна єдина» та багато інших. 2002 студія «6 секунд» випустила чотири компакт-диски: «Золота колекція», «Емігрантка», «Небеса очей твоїх», «Тополина любов». На професійну естраду Іво Бобул вийшов 1979 в складі сімферопольського ВІА Валерія Громцева «Море» (до того він навчався в чернівецькому музучилищі та співав у ресторанах). За рік повернувся на рідну Буковину — в чернівецькій філармонії співав з ВІА «Черемош», потім перейшов у «Живу воду» (де замінив Лілію Сандулесу). В 1983 році новий керівник філармонії Левко Дутківський зацікавився співаком і написав для нього цикл пісень («Зоряна ніч», «Якщо любиш, кохай», «Я побачив гори», «Мій край»), які досить оперативно видрукувала «Мелодіяю» на міньйоні. Потім довгий час Івана Бобула (як його тоді йменували) не було чути — в 1988 році його перевели в Тернопільську філармонію, де він і співав у супроводі ВІА «Віватон» та зажив лише регіональної популярності. До всеукраїнського слухача він повернувся лише в 1990 році з найвідомішою зі своїх пісень «На Україну повернусь» Остапа Гавриша. На Бобула звернув увагу московський композитор Олександр Морозов і запросив у свій музичний центр, що тоді містився в Черкасах. Пісні «Старе джерело», «Рідна хата», «Голуба вода», «Місячне колесо» вивели Іво Бобула в лідери серед виконавців традиційної української естради. В Черкасах таки й знято перший відеоальбом Іво Бобула «Душі криниця». В 1991 році Іво повернувся до Чернівців і почав співати в парі з Лілією Сандулесу: «Берег любові», «А липи цвітуть», «Промінь мого серця». В 1992 році Бобул перебрався під дах київського театру «Етюд». Щоправда, співали вони тоді частіше в Америці, ніж удома, в Україні. В 1995-му Іво Бобулу присвоєно звання заслуженого артиста України, а на початку 1998 року він став уже народним артистом. До співакового 50-ти річчя лейбл Artur Records видав одразу три компакт-диски з дібраним доробком: «Емігрантка», «Тополина любов», «Небеса твоїх очей». Переніс операцію з видалення нирки Весною 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну. Станом на 2016 р., є помічником (на громадських засадах) народного депутата України Федорука Миколи Трохимовича (фракція «Народний фронт»). Відзнаки За вірність та відданість пісні, за великий унесок в українську культуру Бобула нагороджено: 1995 — званням «Заслужений артист України»; 1998 — званням «Народний артист України»; 2000 — іменною зіркою на Алеї Зірок (Чернівці); 2001 — Хрестом пошани «Закон. Честь. Мужність»; 2002 — пам’ятною медаллю «10 років МВС України»; 2002 — орденом Миколи Чудотворця І ступеня Фонду міжнародної премії; 2003 — орденом Ярослава Мудрого V ступеня; 2004 — Хрестом пошани Святого князя Олександра Невського; 2013 — орденом «За заслуги» III ступеня. Дискографія 2002 — Тополина любов 2002 — Небеса очей твоїх 2002 — Емігрантка 2004 — Песни для тебя 2004 — Ріка життя 2006 — Ты мой сон 2007 — Смачні Кольори Тернополя 2009 — Злидні з-під Дивану Цікаво До 60-річного ювілею Іво Бобулу вишили хрестиком його портрет, який складався з 63600 хрестиків і 112 кольорів. Роботу вручну виконала чернівецька вишивальниця Ірина Репка. Іво Бобул став дуже відомий серед молоді, коли гурт «Танок на майдані Конґо»створив саркастичну пісню «Іво Бобул», де співака подано у вигляді супергероя. 14 червня 2015 року відбувся концерт з приводу дня народження гурту «Танок на майдані Конґо», на якому виконали наживо пісню «Іво Бобул» за участю самого співака.