А на ранок там впав білий сніг,
Ти б побачив це, якби тільки міг:
Як кулі крізь крони
Фарбували по білому червоним.
І ти почув би як стало дуже тихо:
Ані звіру рику, ані птаха крику,
Лише ліс плаче за річкою
Густою ялиновою смолою.

Приспів:
Не за владу, славу чи гроші
Їх пам’ятають береги Черемошу –
Не сховались, лишились,
Вони знали за що вони бились.
За рідну землю, сльози дівочі
Вони стояли до кінця проти ночі.
Братами лісними
Вони лишились назавжди молодими...

Вітер лоскотав воскові обличчя
І гілки дерев шепотіли: "Навіщо?"
Тим вбитим воякам останнє запитання,
Але вони, як і гори, зберігали мовчання.
Вони дали бій – відчайдушні, голодні,
Хоча їх було всього п’ятеро проти сотні.
Вони це знали, і не вагалися,
Бо вони знали в той час за що вони дралися.

Стародавній закон знають Хортиця, Карпати –
Краще загинути вільним, аніж потрапити за грати,
Зараз про це не люблять пам’ятати.
Проте коли скінчився час пробачати
За свою родину, через спалені хати
Вони взяли тоді у руки автомати
І я вірю – ти б зробив би теж саме,
Коли твої двори повні ворогами...