ЯКБИ ШЕВЧЕНКО ВСТАВ І ПОДИВИВСЯ…
Якби Шевченко встав і подивився,
Що б він побачив на своїй землі?
В тій Україні, де він народився
У мальовничім, тихому селі.

Земля навколо, наче рай небесний…
Моря, ліси і гори, і міста,
А люди знавісніли, мов ті песи -
Не страшно їм, що їх душа пуста…

Якби Тарас розплющив свої очі,
То знову їх закрив би до пори
Сім’я де «вольна й нова»?! Всі охочі
Шматають Україну, мов щури…

Любив Шевченко українську мову,
І малювання, й віршування, і жінок…
Сплітав любов й страждання, знову й знову
У драматичного свого життя вінок.

Нехай він спить, нехай не бачить крові…
І молоді жертовної, й могил.
Хай спочиває… «В сім’ї вольній, новій…»
Його розбудимо, коли розвіє пил.

Кобзар прокинеться. Дітей своїх обійме…
Як рівний рівних у омріянім краю.
І скаже нам: «Я – батько ваш, ходімо!
Вкраїну ми прославимо свою!»
Наталія Леонова